Приємно було побачити на трасі тендітну і сміливу Оксану Александрову, яка після минулорічної трагічних  перегонів у Болгарії знайшла в собі сили і мужність та повернулася у ралі. Тепер Оксана виступає в екіпажі з пілотом Валерієм Горбанем.
    Серед новачків українського чемпіонату відразу два сильних закордонних екіпажі, яких усі зараховують до фаворитів змагань. Це екіпаж чемпіона Росії Олександра Желудова – Ірини Коломейцевої  та  один з найперспективніших молодих і талановитих гонщиків з Латвії Андіса Нейкшанса – Петеріса  Дзіркалса.

    Організатори перегонів не без підстав висловлювали побоювання з приводу погодних капризів, адже постійні весняні дощі перетворили цікаву і неповторну трасу на суцільне болотяне місиво, що неабияк ускладнювало завдання спортсменів. Не припинявся дощ і під час змагань. То ж автогонщикам було вкрай важко демонструвати свою майстерність на мокрій і слизькій трасі, хоча місцеві організатори приклали здається надзусиль аби не зіпсувати святковий настрій як учасникам ралі, так і тисячам вболівальників, що розташувалися у найзручніших, з точки зору огляду, місцях на швидкісних ділянках, трампліні і камяновидобувному  кар’єрі.
    Однак уникнути природного фактору вдалося далеко не всім учасникам перегонів. Ще під час суботнього прологу вулицями старовинного міста траса виявилася не надто гостинною для окремих екіпажів, які відчули мало приязні від мокрої столітньої бруківки, що постійно намагалася скинути з себе знахабнілих залізних коней та їх наїзників. Особливо відчули це автомобілі Юрія Шаповалова та Олександра Желудова, яким довелося спробувати на міць камянець-подільські бордюри і поребрики.

    Найкращий результат зі швидкісної їзди вулицями міста продемонстрували екіпажі Юрія Протасова  та Олександра Салюка, які й захопили лідерство в гонці.
    Проте справжнє ралі розпочалося недільного ранку, коли спокій населених пунктів поблизу Камянець-Подільського розбудило багатоголосе ревіння спортивних автомобілів, довга вервечка із сотень легковиків, автобусів, що до початку перегонів вишукувалися обабіч усієї спортивної траси, а їхні пасажири готувалися насолоджуватися швидкістю ралійних автомобілів та технікою водіння пілотів.

    З перших метрів на швидкісних ділянках розгорілася справжня боротьба між усіма екіпажами, яка проходила під акомпанемент дощу. Спортсменам довелося вирішувати відразу кілька проблем, одна з яких, дощова погода, постійно вносила корективи у техніку водіння. Розмита, і без того важка ,траса  іноді ставала непереборним фактором для багатьох пілотів, не дозволяла їм повністю  вижати з «бойової» автомашини весь її ресурс, показати вищий клас пілотажу і виграти суперечку з часом.
    Екстріму та адреналіну цього дня вистачало для всіх. Ось лише не кожному з учасників перегонів вдалося побороти своєрідний ралійний форс-мажор і вийти сухим, в прямому і переносному розумінні, з води.

    В памяті так і не спливла аналогія нинішнім перегонам, коли погода так познущалася над автомобілістами і їхніми шанувальниками. Практично жодний автомобіль не пройшов гонку без малих чи глобальних ушкоджень. Забігаючи наперед скажу, що у підсумковому протоколі не значилися результати 19 з 43 автомобілів, які не дісталися фінішу.
    А перші «жертви» почали зявлятися  на п’ятій спецділянці. Лише за кілька кілометрів до її фінішу зловив «дах»  екіпаж  Степана Мазура – Надії Федів,  Mitsubishi  якого із запізненням вийшов із затяжного повороту зачепивши на додачу заднім правим колесом дерево. Після своєрідного кульбіту автомашини  спортсмени не постраждали, чого на скажеш про авто, якому тепер потрібне  втручання технічних «хірургів».

    Згодом через технічну помилку у пілотуванні опинився поза трасою Mitsubishi  Сергія Ведернікова. З кожним проїздом траса все більше нагадувала ратне поле після танкової битви.
До невпізнанності постраждала Subaru Impreza Олексія Тамразова. Проте відверто не пощастило на камянець-подільських дорогах росіянину Олександру Желудову. Вже на початку перегонів довелося замінити розбите праве крило, але ледь не трагічно для екіпажу завершився фініш  восьмої  спецділянки. Спортивний автомобіль на швидкості 200 кілометрів не мав жодного шансу швидко загальмувати на фінішній прямій через відверту похибку суддів, які професійно не розрахували гальмівний відрізок мокрої траси, бо авто на повному ходу буквально протаранило суддівську машину . Слава Богу обійшлося без жертв, постраждали лише автівки, а екіпаж втратив нагоду поборотися за перемогу на етапі.
    А гостра боротьба за лідерство точилася протягом усього ралійного дня між екіпажем минулорічного чемпіона України Олександра Салюка та не менш амбітним і прогресуючим Юрієм Протасовим.

    Намагалися конкурувати з українцями латвійські гонщики, які навіть виграли три  швидкісних ділянки, проте значно поступилися в часі  на інших. Буквально на колеса лідерам також насідали Валерій Горбань, Юрій Шаповалов, але технічна помилка механіків останнього не дозволила до завершення гонки відчувати інтригу між екіпажами.

    Лише на останніх спецділянках визначилися переможці ралі «Стара фортеця – 2008». Найкращий  час показав екіпаж Олександра Салюка- Андріана Афтаназіва. На вісім  секунд відстав від лідера  на першому етапі чемпіонату України Юрій Протасов – Олександр Горбік. Третіми за часом перегонів виявився латвійський екіпаж Андіса Нейкшанса – Петеріса Дзіркалса, молоді  ралійники впевнено адаптувалися до українських доріг і з кожною спец ділянкою  нарощували швидкість, демонструючи високу майстерність водіння.
    У класі автомашин групи А 3  переміг екіпаж  Ігора Сторчака- Андрія Ніколаєва, у заліковій групі У 2 -  Сергія Чекана –Олександра Білоуса. Серед ралійних команд лідерство за  PRIME  RALLY  TEAM

    Окремо варто загострити увагу  на деяких неприємних речах українського ралійного чемпіонату, особливо на  організаційних і суддівських перипетіях. Як  виявляється ралі, як і окремим  видам спорту, в нас бракує правдивості, відвертості  стосунків, а головне, мабуть,  професіоналізму.
    Неозброєним оком бачиться антагонізм окремих представників причетних до технічного блоку  обслуговування ралійної техніки і змагального процесу, що зачіпає спортивні інтереси деяких  екіпажів. Холодна війна інтересів б’є  по престижу самого ралі, підриває авторитет спортивних принципів. Це відкрито простежується у прискіпливості ніби-то до рівня технічного стану тих спортивних автомобілів, власники яких не вважають за потрібне заключати угоди на технічне обслуговування і забезпечення з «асами» українського ралійного бізнесу.
Та й у суддівстві відчувається явний брак кваліфікованих фахівців, які б на совість відпрацьовували свій хліб. Що ж, стара гвардія хоч і оре, але глибоко робити це, як видно,  не спроможна. Спортивна феміда повинна все ж таки бути набагато відповідальнішою  і стояти на сторожі справедливого   спортивного духу.

    На жаль з боку органів ФАУ не приділяється, м’яко кажучи, належної уваги питанню страхування учасників ралійних змагань. Тут панує повна безпечність, яка межує з некомпетентністю. Адже чим тоді можна пояснити відсутність спеціальних страхових полюсів у спортсменів ралійників. Ралі визнано одним з найнебезпечніших видів спорту, то ж і страхування життя спортсменів має бути на відповідному рівні. Бо за страховими полюсами, які мають сьогодні спортсмени-ралійники, не дай Боже біди на трасі , жодна страхова компанія не виплатить і однієї гривні, так як самі полюси на час перегонів просто не дійсні.
     

    Тижневик «ВІСТІ»

    Хмельницька  область                                                      Михайло   Букачівський