Минулої суботи на трасі «Вербовець» біля всесвітньо відомого кліматичного курорту – Косова – відбувся п’ятий етап ЧУ з автомобільних трекових гонок «Національної ліги автоспідвею».
  Подробиці спортивної боротьби і результати гонки професійно представив наш головний хронометрист з Рівного Ігор Леонардович Соколовський, тому хочеться більше написати про історію та особливості самої траси на території села Вербовець.

  Косівщина віддавна автомотоспортивна, тут відбувалися змагання найвищого рівня ще за часів СРСР, а в роки незалежності ми з президентом автомобільного клубу «Буковина» Іваном Георгієвичем Мельничуком (до речі учора була перша роковина його передчасної і раптової смерті) почали відроджувати автомобільні змагання – територією Косівського району пролягла значна частина траси міні-ралі «Буковина» 2008 року. Після подолання перевалу Шурдин екіпажі прямували до села Підзахаричі на старт другої СД «Німчич». Гірські перегони і ралі пам’яті Андрія Александрова стали окрасою чемпіонатів України багатьох років. Істотний внесок у розвиток автомотоспорту в цьому регіоні належить багаторічному керівнику Косівського СТК ТСОУ Володимиру Дмитровичу Франчуку, а в останні роки – сім’ї Василя Юрійовича Грималюка, син якого – випускник Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського – багаторазовий чемпіон України з різних дисциплін мотоциклетного спорту. Власне на території села Вербовець була побудована унікальна траса для мотокросу і кантрі-кросу. На цій трасі тренувались майбутні чемпіони країни під керівництвом видатного тренера, науковця і дослідника мотокросу Юрія Гнатовича Трофимця.
Власне Василь Грималюк був ініціатором проведення на цій трасі автоперегонів. У перервах між заїздами мотоциклістів на етапах ЧУ тут часто організовувались показові виступи на спортивних автомобілях Дмитра Грималюка, Іванр Бовича, Ірини Сікорської... Я запропонував Василю Грималюку провести у Косові етап чемпіонату України 2020 року з трекових гонок. Спочатку ми зупинили свій вибір розташування траси перегонів на території навчального полігону перед будинком Косівського районного комітету ТСОУ, але громада села Вербовець відвела мальовничий куточок на схилі якраз для проведення на ній спортивних заходів. Було вирішено підтримати громаду і побудувати трасу саме на базі мотокросової траси. Таким чином замість задвірків супермаркету, АЗС чи складів, селяни отримали можливість зберегти унікальну природу цього місця, оточеного з усіх боків чудовим лісом, де розташовані три ставочки, чарівні кущі, які влітку розквітають яскраво жовтими квітами, де росте правдива карпатська трава, на якій місцеві жителі випасають корівок.
  Наше завдання ускладнювалось тим, що трек треба було будувати на схилі, тому бульдозер кілька місяців знімав грунт з верхньої частини траси і нагортав на нижню, будував високі зовнішні бруствери, утрамбовував насипану глину тощо.
  Нажаль, у 2020 році перегони у Косові не вдалося провести – спочатку регіон попав у «червону» ковідну зону, потім важко захворів основний організатор етапу Василь Грималюк... У цьому році карпатський етап, незважаючи на акцент комітету трекових гонок FAU на класичні треки, попав у календар, проте абсолютно нова траса з глиняним покриттям, яке у дощ стає дуже слизьким, викликала певні перестороги як в учасників, так і в самих організаторів. Був навіть випущений бюлетень організатора, який передбачав у разі атмосферних опадів дозволити учасникам застосувати спеціальні вузькі кросові шини з високими гумовими шипами. За два тижні до перегонів після чистового грейдерування траси ми запросили на її тести львівських спортсменів Андрія Сапужака і Ростислава Пшемінського, яким організатори щиро вдячні за їх витрачений час і кошти на поїздку. Тести показали, що трасу треба істотно доробити, тому у наступні дні грейдер працював без зупинок, завдяки чому вдалося виправити більшість виявлених недоліків. Траса на тестах дуже пилючила, тому з траси був знятий верхній шар пухкого грунту, під яким виявилось надійне тверде покриття. Це дало змогу без штучного зволоження траси провести вільні тренування і всі заїзди обох молодших залікових груп спортсменів, а після її зволоження по завершенню вільних тренувань – усі відбіркові заїзди автомобілів групи ТН9. Точкове зволоження траси здійснював бойовий розрахунок автомобіля ДСНС. Проте ґрунтовний полив траси перед півфінальними і фінальними заїздами зробив трасу дуже слизькою, то ж учасникам було дозволено застосувати спеціальні шини типу КХ. Поки автомобілі з’їхали в парк сервісу, траса при температурі навколишнього повітря понад 30° швидко підсохла і наступні заїзди відбулися без перешкод.
  Сама траса на сьогоднішній день досить незвична порівняно з класичними треками – дуже широка верхня пряма переходить у вузьку ліву «шпильку» зі спуском, а далі – набагато вужча нижня пряма і широкий поворот з підйомом на верхню частину траси. Відразу хочу зазначити, що організатори продовжуватимуть удосконалювати трасу «Вербовець»: буде зрізано до 1,5 м грунту з верхньої прямої і засипано цей матеріал на нижню пряму (що істотно вирівняє перепад висот між ними та підвищить пасивну безпеку глядацької зони), збільшивши її ширину та висоту захисних брустверів. Буде також зроблений дренаж нижньої частини треку. Також розглядається потенційна можливість штучного всепогодного покриття траси відповідним матеріалом, залучивши до цього потужного інвестора, що дасть змогу проводити заїзди і в дощ. У планах також є будівництво суддівських будиночків та інших стаціонарних елементів інфраструктури.
  Атмосфера змагання з самого початку була дуже приязна, ніхто з учасників не виявляв претензій ні до самої траси, ні до організації змагання. Глядачі (яких було дуже багато, і які (!) дочекалися нагородження) поводили себе надзвичайно дисципліновано, а організатори подбали і про їх харчування, і про культурну програму (концерт). Ми з колегою намагались вести постійний крментари змагання так як більшість глядачів ьачили трекові перегони уперше.
  Окремо хочу відзначити процедуру нагородження. Спортсмени дружно вишикували свої автомобілі на стартовій прямій і попросили організатора перенести подіум зі сцени, де відбувався концерт для глядачів, на доріжку треку. Перед нагородженням коментатор по черзі дав змогу по гучному мовленню кожному спортсмену представитися і коротко розповісти про себе, про команду і про враження від перегонів. Глядачі жваво реагували на ці виступи а особливо на представлення зовсім молодих спортсменів. Така процедура гідна наслідування й на наступних змаганнях.
  Після заїздів молодших груп і вільного тренування відбувся брифінг учасників з членами КСК, керівництвом змагання і представниками організатора, де було прийняте одностайне рішення з міркувань безпеки стартувати не чотирьом, а трьом автомобілям. Завдяки високому професіоналізму Ігоря Леонардовича Соколовського за дуже короткий час (у межах Загального регламенту ЧУ) була розроблена таблиця заїздів для 12-ти спортсменів. На жаль, у боротьбу не змогли включитися Микола Пелешок (аварія двигуна під час вільного тренування) і Олександр Медвідь (погане самопочуття перед стартом).
Стосовно аварій та інцидентів, то таких було дуже мало. У мінібагі Богдана Марущака з задньої осі злетіло колесо разом з маточиною, а Вероніка Брицька, надто круто увійшовши у стартовий поворот, переїхала через досить високий захисний бруствер і «фінішувала» в кущах поза межами траси (із спортсменкою все гаразд, ретельний огляд лікарів бригади швидкої допомоги, що чергувала на трасі, не виявив жодних травм, окрім переляку мами спортсменки). Прикре пошкодження двигуна не дало можливості Андрію Яроменку показати свій клас, і він вимушено вибув з боротьби після свого третього заїзду.
  У першому півфіналі дуель львів’янина Андрія Сапужака і Володимира Квачука з Рівного у стартовому повороті закінчилася виїздом рівнянина, що стартував з першої (внутрішньої) доріжки, на внутрішній бруствер траси – Андрій обрав траєкторію, яка перехрещувалась з траєкторією руху Володимира. Після досить бурхливого з боку групи підтримки Квачуків розслідування зазначеного інциденту члени КСК (Людмила Рибак зі Львова, киянин Борис Донской і «господиня» етапу Олександра Кодак з Івано-Франківська) прийняли рішення не пеналізувати з’їзд з траси В. Квачука, так як це сталося з міркувань безпеки і запобігання удару в форд Сапужака; при цьому власне Володимир Квачук, що все ж таки зумів у цьому заїзді приїхав другим, попав у фінал, так як набрав у відбіркових заїздах більше очків від Ростислава Пшемінського, який був другим у другому півфіналі.
  Прикро що при чіткій роботі люб’язно наданого Ігорем Ярославовичем Сапужаком світлофора і професійно виконаних обов’язків судді старту було виявлено три фальстарти. Другий заїзд за подвійний фальстарт Ігора Потапчука і Ростислава Пшемінського було зупинено червоним прапором, але спортсмени ще два кола продовжували заїзд (що це – спортивний азарт, нервове збудження, чи просто неуважність?). За фальстарти винним згідно з регламентом було оголошено попередження.
  Не буду коментувати рішення комітету трекових гонок нараховувати спортсменам, що за таблицею заїздів стартують по троє, трьох, двох та одного очка за зайняті у заїзді місця – рішення прийняте комітетом у Вознесенську, де мене особисто не було, проте не вважаю можливим критикувати таке рішення.
  Хочеться виразити подяку усім членам оргкомітету, суддям, Спортивним Комісарам і окремо – травмованому напередодні гонки Василю Грималюку та його вірним друзям і помічникам Михайлу Гуцуляку, Івану Бовичу, а також його сину – Дмитру і всій його родині. Подяки заслуговують усі служби, залучені до обслуговування змагання і чудові глядачі.

 

 

 

З Косова Олег Рибак, директор змагання.