Олексій Яремій – 12-річний львів'янин, що наробив галасу та потрапив у всеукраїнські медіа, коли наприкінці жовтня минулого року увійшов у призову трійку на престижних міжнародних змаганнях в Італії. Дитячий автомобільний спорт - історія для Львова достатньо нова, хоча й неймовірно цікава. І Олексій з батьком Михайлом можуть стати першими ластівками, які відкриють молодим львів'янам та українцям шлях до міжнародного автоспорту (картингу), нових перемог та здобутків. Про історію занять картингом, умови, витрати та здобутки розповів батько Олексія Михайло Яремій.
Михайле, коли і за яких умов Олексій розпочав заняття автоспортом, зокрема картингом?
Зараз йому дванадцять і виступає у класі «міні», в одному з молодших класів. На картинг прийшли майже випадково. Товариш хотів віддати на заняття до знайомого тренера свого сина, запропонував і нам з Олексієм за компанію. Це було восени 2014 року і відтоді у картингу залишилися з тієї групи лише ми. Можливо, дещо вплинув і мій інтерес до змагань Формули-1.
У змаганнях Олексій дебютував у 2015 році і було це важко: прокатний картинг – машина важка, а от спортивний – річ геть інша, він набагато чутливіший. Ми тоді багато чого не розуміли і це були наші перші кроки.
Чи розглядали на початку якісь інші види спорту?
Так, Олексій займався не лише картингом. Займалися хокеєм, пробували це робити у Львові, хоча можливостей теж небагато. Нема інфраструктури і вище певного рівня ми не піднімемося. Пробували це робити на власному ентузіазмі, але щоби щось зробити – потрібно бути фанатом цього виду спорту, «на всю голову». Тож з хокеєм не склалося, а от у картингу ми вже достатньо довго і занурилися в нього з головою.
Скільки коштує карт для заняття спортом?
Ціна може бути різною. Вживаний можна придбати за помірковану ціну, але потрібно розуміти, що карт – річ індивідуальна. Ти можеш купити конкретну модель, але її доводиться коригувати відповідно до траси, погодних умов та ще багатьох чинників. Це як конструктор: купив певний набір з якого і пробуєш зібрати якнайкращу конструкцію.
Коли прийшли перші успіхи?
Не знаю чи можна це назвати успіхами. Коли ти приходиш у середовище, де люди варяться 20-30 років, де цілі покоління ростуть, здобувати місця важко. У першому сезоні було важко. Становлення – процес тривалий. Пілот не може тренуватися на прокатному карті, приїхати і всіх «зробити». Так не буває.
Перед якими труднощами найчастіше постаєте?
Напевно, це відсутність траси тай взагалі культури перегонів. Коли є інфраструктура, контекст, популярність та розуміння – тоді все активніше розвивається. Доводиться тренуватися вже безпосередньо на місці гонки, вивчати трасу і змагатися з тими, хто має можливість там тренуватися регулярно. Скажімо, в Україні, траси є у Києві, Полтаві, Кам’янському, Тернополі. На них і проводять старти.
Також потрібно бути конкурентоспроможними у технічному плані. З кожним етапом автоспортивного життя приходить розуміння в якому напрямку слід розвиватись, відбувається твоя еволюція та розвиток. І ось, після пари років одного разу після ми зрозуміли, що потрібно робити наступний крок у розвитку.
Чим відрізняються підходи?
Можна виступати як початківець, приїжджати на умовну Чайку (в Києві) і думати чого ти програєш одну/дві секунди на колі, що є значним розривом. А, якщо хочеш займатися професійно, треба або заглиблюватися в цю тему самому, ставати в ній професіоналом та розуміти нюанси, або ж шукати фінанси та наймати людей, які мають ресурс та потужності надавати сервіс на більш складному рівні. Наш перший тренер познайомив нас із професійною командою з Києва, з якою ми почали працювати та виїжджати на змагання за кордон.
Коли Ви вперше отримали досвід міжнародних змагань? Скільки разів з того часу брали участь у гонках за межами України?
Вперше виступили в Італії у 2018 році. У тому ж році виступали на гонках в Польщі, Угорщині, Чехії. Цікавинка тієї серії змагань, на які ми потрапили вперше, у тому, що вони мають змагання у різних країнах Європи: Польщі, Австрії, Угорщині, Італії. Було непросто на початках, ми розуміли наскільки багато нам потрібно надолужувати та працювати на трасі, що підтягнутись до наших суперників. Представники України в міру стану наших треків мають дещо іншу манеру їзди, базу, яка призводить до втрат на кожному колі. На європейських треках потрібно вчитись майже наново.
Київська команда в цьому плані відмінна, адже переймає європейський досвід та дає своїм пілотам, теперішнім і майбутнім, правильну базу для виступів за кордоном.
У якій команді ви перебуваєте зараз?
Команда – директор, він же часто і тренер, механік та телеметрист. Картинг – це технічно складний вид спорту. Тому чим краще розподілені ці обов’язки - тим краще для усіх. Кожен займається своєю справою і всі максимально зосередженні на якісному виступі пілота і команди загалом. Перехід в якусь з команд – наша приватна ініціатива. Потрібно розуміти, що команда в нашому виді спорту – спосіб підготовки карта та спортсмена, складання календаря та обслуговування усіх процесів на вибраних гонках.
Чи могли би ми створити власну команду? Все залежить від персоналу, його якостей та професіоналізму, адже вони всі мають працювати як злагоджений механізм. Чим серйозніші умови – тим більші ціни та витрати. Тож, якщо хочеш мати команду, потрібно розуміти рівень затрат.
Наскільки великою може бути перевага спортсмена завдяки рівню карта?
Є технічний регламент, який допомагає тримати приблизно однаковий рівень.
Є спортивні правила, за якими слідкують судді, щоб всі учасники мали рівні умови для змагань. Тут, на жаль, бувають випадки нечесної гри, з чим ми стикались також, але з досвідом приходить розуміння, як мінімізувати вплив їх на свій результат.
Фінансове запитання: у скільки Вам обходиться одна гонка?
За чотири змагальних дні сума десь близько кількох тисяч євро. Сюди ще не включена ціна на приїзд. Особливих призових на змаганнях немає. Комплект коліс чи мотор, які, до прикладу, можна було виграти в Італії – радше стимул для дитини й надалі займатися. Суми, у порівнянні з затратами, не співставні.
Такі затрати, мабуть, даються непросто. Чи є у вас спонсори, партнери, які допомагають покривати якусь частину від затрат?
Пошуками спонсорів ми зараз і займаємося. Розказуємо хто ми і що робимо, але поки особливого інтересу немає. Можливо, через специфічність: думають, «ну їздять собі машинки, та й все». Але запевняю, що заглибившись у наш вид, ви побачите набагато більше і це вас справді зацікавить. Наша ціль - популяризувати автоспорт в Україні і через наш приклад показати, що він може зрозумілий та доступний кожному, хто насправді ним захоплюється.
Чому Вас не надто часто можна побачити на змаганнях в Україні?
Європейська серія, у якій ми беремо участь, вважається однією з найбільш престижних, туди з’їжджаються люди практично зі всього світу. Це, окрім рівня конкуренції, який дозволяє швидше рости, дає Олексію й чимало шансів отримати нове середовище для спілкування, максимально широке і різноманітне. Чому інші українці не виїжджають на ці змагання? Виїжджають, але не так часто, є чимало нюансів. Ми ж працюємо з італійською командою, тож мали можливості для тренувань та змагального процесу. Провели в Італії більше 100 днів у 2020-му році.
І, все ж таки, повернімось до перемог Олексія. Де вдавалося потрапляти у число найкращих?
Перші перемоги трапилися у 2017 році на українських змаганнях серед учнівської молоді. Наступний рік, окрім перших міжнародних змагань, запам’ятався ще й перемогою на етапі Кубку України з картингу та перемогою в абсолютному заліку Відкритих всеукраїнських змагань серед учнівської молоді.
У 2019 році, окрім призових місць на всеукраїнських змаганнях, Олексій неодноразово потрапляв у десятку найкращих на міжнародних стартах, став першим в одній з фінальних гонок CEE Rotax Max Championship на етапі в Угорщині. Через карантин з гоночного 2020-го року випало фактично шість місяців в картинговому локдауні, але й без того рік минув успішно: ми показували добрі часи та позиції в перегонах, Олексій став срібним призером Rok Cup Singha Trophy на змаганнях Rok Cup Superfinal 2020, що відбувалися в Італії на картодромі Franciacorta.
Чи бачите ви майбутнє Олексія в картингу?
Саме в картингу і саме як основну зайнятість – навряд чи. Можливо, як власник команди, що допомагатиме спортсменам. Майбутнє підкаже, якою життєвою трасою він продовжить свій розвиток. Також в найбожевільніших мріях є можливість потрапити на «відкриті колеса» - змагання Формули (починаючи від Формули-4 і закінчуючи Формулою-1), але як в Ф-1 потрапити пілоту з України я зараз не розумію.
Як ви тренуєтесь у Львові?
Практично ніяк. Місць для тренувань немає, а прокатні карти можуть лише допомогти в одному випадку: аби не забути базових навичок. Хоча в 2020 році довелося вдаватися до них, адже 6 місяців не могли виїхати до Італії на тренування та виступи.
Коли наступного разу плануєте виїжджати за межі України?
Плануємо розпочати з лютого в Італії. Сподіваюся, що наші результати дозволять залучитися підтримкою спонсора, який дозволить частіше виступати. Адже змагання в Італії є найбільш престижними, перепустку на окремі з них отримують лише чемпіони своїх країн. І в такому конкурентному середовищі ми справді будемо зростати в рази швидше.
Завдяки чому вдається складати конкуренцію тим, хто має хороші умови для тренувань постійно, а не лише виїхавши за межі рідного міста, у нашому випадку Львова?
Зусилля. Їх доводить докладати в кілька разів більше. Можеш проплатити тренувальні дні перед змаганнями аби отримати досвід безпосередньо на трасі. Але без певного особливого рівня бажання та концентрації нав’язувати конкуренцію б не вийшло. І завдяки команді. Ми нашою задоволені сповна, я, зізнаюся відверто, не очікував, що від людей абсолютно чужих матиму стільки підтримки та розуміння.
Команда, за яку ми виступали, має досить високу ціну за свої послуги, хоча виправдовує її сповна. І, помноживши суму за етап на необхідну для розвитку кількість гонок, ти розумієш, що витягнути їх самому не вдасться. Далі або хтось тобі повинен допомогти, або потрібно приймати ті реалії, які у нас є.
Чи задоволені Ви прогресом Олексія?
Якщо оглянутися назад, з чого ми починали і де ми зараз знаходимось – то так. Це не тільки його прогрес, це прогрес і мене, бо цей спорт вимагає надзвичайної концентрації, точного планування і гнучких навичок комунікації. Про це не публікують книжки чи організовують курси, це все ти проходиш через власний досвід, помилки, аналіз і сміливість зазіхнути на рівень, який тобі здається психологічно і фізично неможливим. Скажи хтось мені п’ять років тому, що ми матимемо такі досягнення які є зараз, я б відповів, що це неможливо. Але завжди, якщо виходиш на певний рівень, розумієш, що далі можливостей ще більше.
УправлінняСпортуЛьвова
